Говорила мати у літа далекі, Що мене до хати принесли лелеки. Не сказала сину в золотий свят-вечір, Що вони лишили й доленьку лелечу. А як чула клекіт, завмирала в полі Принесіть, лелеки, нелелечу долю, Принесіть, лелеки, нелелечу долю. Плинуть хмари сині, сині хмари й сірі, Жаль мені, що нині я в лелек не вірю. А як заклекочуть - лину в небо чисте, Полетіти хочу у своє дитинство. Поклонитись полю на чотири боки За лелечу долю й пережиті роки, За лелечу долю й пережиті роки.